<<
>>

2.2. Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці

Цей принцип є визначальним для всієї галузі права. Трудове право виникло саме як інструмент захисту інтересів найманої праці. Зароджуючись у надрах цивільного приватного права, воно на ранніх етапах розвитку ринкових відносин забезпечувало юридичне оформлення купівлі-продажу робочої сили як товару.

Проте робоча сила — це товар особливого порядку, невід'ємний від особи його власника, тому й регламентація відносин, пов'язаних з наймом робочої сили, не вписувалась у сферу цивільно-правових угод. У результаті виникає трудовий договір як юридична форма використання найманої праці.

З усього розмаїття суспільно-трудових відносин трудове право обирає тільки відносини, які постають у результаті застосування найманої праці, тобто праці на когось, праці, що виникає на підставі укладення трудового договору у його різних формах і видах.

Останніми десятиліттями під сферу трудового права і на Заході, і в Україні поступово починають підпадати відносини, які хоча і не є відносинами найму у чистому вигляді (державні службовці, члени сім'ї фермерів та ін.), але у своїй основі — відносини залежної праці і юридично оформлюються укладенням трудового договору.

Треба також зазначити, що цей принцип трудового права послідовно не -дотримувався у соціалістичному трудовому праві за часів його існування.

Відомо, що тоді велися навіть дискусії про так звані широку і вузьку сфери дії трудового права. Проте ми ще й досі не можемо позбутися старих підходів до розуміння і врахування принципів права при кодифікації трудового законодавства. Тому і тепер маємо досить розпливчасту за змістом ст. З у Кодексі законів про працю України, згідно з якою трудове право нібито регулює все, що тільки називається трудовими відносинами. Та як уже було показано, палітра трудових відносин у

46

суспільстві досить широка. Більшість із них урегульовані правовими нормами найрізноманітніших галузей права: трудового, аграрного, комерційного, кримінально-виконавчого, військового тощо.

Трудове право з-поміж названих є найавторитетнішим, що^звичайно, пояснюється його предметом, вагомістю і значенням тих суспільно-трудових відносин, які регулюються нормами цієї галузі. Та мало хто з учених-трудовиків звертає увагу на суперечливість ст. З та ст. 21 КЗпП, яка, по суті, є визначальною в даному випадку і обмежує сферу застосування Кодексу законів про працю України лише тими працівниками і тими відносинами, які виникають на підставі укладення трудового договору у його різноманітних формах.

Автори науково-практичного коментарю до законодавства України про працю зазначають, наприклад, що ст. З КЗпП досить складна для застосування як сама по собі, так і особливо у зв'язку з суперечностями між її змістом і змістом деяких ін-ших нормативних актів1. Та замість того, аби показати, що всі ці суперечності є наслідком недосконалого формулювання коментованої статті, вони занадто захопилися пошуком протиріч між • ст. З КЗпП та окремими законами («Про споживчу кооперацію», «Про селянське (фермерське) господарство» і навіть Союзним законом «О кооперации в СССР», який в частині регулювання виробничої кооперації взагалі втратив чинність з прийняттям Закону України «Про підприємництво»), і

Отже, при визначенні сфери трудового права необхідно внести зміни до Кодексу законів про працю України, виклавши ст. З відповідно до основного принципу цієї галузі права, і все стане на свої місця. Адже ця сфера уже фактично визначена у ст. 21, яка передбачає виникнення трудових відносин найманої праці на підставі укладення трудового договору.

<< | >>
Источник: В. Я. Бурак, 3. Я. Козак, П. Д. Пилипенко, С. М. Сішчук, Т. П. Шевчук, І. М. Якушев. Трудове право України. 2004

Еще по теме 2.2. Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці:

  1. § 10.3. Сфери регулювання оплати праці
  2. 2.5. Принцип єдності і диференціації правового , / регулювання трудових відносин
  3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
  4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
  5. Тема 21 Правове регулювання суспільних відносин та його ефективність
  6. Глава 5 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ
  7. Тема 38.Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин
  8. У чому полягає правове регулювання розрахункових відносин?
  9. Тема 18. Цивільно-правове регулювання відносин, пов’язаних з творчою діяльністю
  10. Тема 18. Цивільно-правове регулювання відносин, пов’язаних з творчою діяльністю
  11. Тема 40. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин. Зобов’язання щодо здійснення фінансових послуг
  12. 15.5. Міжнародно-правові стандарти у сфері праці та трудових відносин
  13. Метод та принципи цивільно-правового регулювання. Методом
  14. 2.4. Принцип соціального партнерства і договірного / встановлення умов праці
  15. § 1. Поняття інформації, основні принципи інформаційних відносин в Україні
  16. 2. Предмет, метод і типи правового регулювання
  17. 3. Механізм правового регулювання
  18. § 2.3. Єдність та диференціація в правовому регулюванні праці