<<
>>

§ 3. Центральні органи виконавчої влади

У зв'язку з відсутністю законодавчого регулювання системи, статусу та повноважень центральних органів державної виконавчої влади, а також з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні Президент України видав Указ «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.
Відповідно до цього Указу систему центральних органів виконавчої влади України утворюють міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначено указами Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р., «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р., «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 р., «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29 травня 2001 р.

Правовий статус кожного міністерства, державного комітету та центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом визначається спеціальним законом України або (а на сьогодні — в переважній більшості випадків) положеннями, які затверджені указами Президента України.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики. На виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень він визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Провідне місце міністерств зумовлено тим, що лише керівники міністерств входять до складу Кабінету Міністрів України і безпосередньо беруть участь у визначенні державної політики.

У травні 2001 р. посади міністрів було визнано політичними. Одночасно було запроваджено посади державних секретарів міністерств, на які покладено адміністративне керівництво апаратом міністерства1. З метою обговорення найбільш важливих питань діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі міністра, його заступників та інших керівних працівників.

На сьогодні в Україні створено і функціонує 16 міністерств: Міністерство аграрної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство палива та енер-

гетики України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство оборони України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство промислової політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України. Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. В Україні створені та функціонують 18 державних комітетів України та сім інших центральних органів виконавчої влади, статус яких прирівнюється до державного комітету України: Державний комітет архівів України, Державний комітет з будівництва та архітектури, Державний комітет України з житлово-комунального господарства, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, Державний комітет України з енергозбереження, Державний комітет України з нагляду за охороною праці, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, Державний комітет України у справах релігій, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України з державного матеріального резерву, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Державний комітет у справах національностей та міграції, Державний комітет України у справах ветеранів, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Державний комітет статистики України, Вища атеста-

ційна комісія України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державне казначейство України, Державна служба автомобільних доріг України, Державна туристична адміністрація України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

В Україні створені та функціонують такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Антимонополь-ний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державна судова адміністрація, Державна митна служба України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державний комітет ядерного регулювання України, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Фонд державного майна України, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Головне управління державної служби України, Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців та конверсії колишніх військових об'єктів, Державна служба експортного контролю України, Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики.

<< | >>
Источник: Ю.М. Тодик, В.С. Журавський. Конституційне право України. 2002

Еще по теме § 3. Центральні органи виконавчої влади:

  1. § 1. Система органів державної виконавчої влади
  2. § 4. Консгитуційно-правовий статус державної виконавчої влади на місцях
  3. Статья 1175. Возмещение вреда, причиненного органом государственной власти, органом власти АР Крым или органом местного самоуправления в сфере нормотворческой деятельности
  4. 17.5. Права и обязанности органов государственной власти, иных государственных органов и органов местного самоуправления в отношении коммерческой тайны
  5. Статья 1173. Возмещение вреда, причиненного органом государственной власти, органом власти АР Крым или органом местного самоуправления
  6. Статья 17. Защита гражданских прав и интересов Президентом Украины, органами государственной власти, органами власти Автономной Республики Крым или органами местного самоуправления
  7. Статья 648. Договор и правовые акты органов государственной власти, органов власти Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления
  8. § 3. Система органів державної влади
  9. § 1. Верховна Рада в механізмі державної влади
  10. § 1. Поняття і природа судової влади
  11. 4.4. Акти судової влади як одна з форм трудового права
  12. 3. Акты государственных органов и органов местного самоуправления как юридические факты
  13. Раздел 15 - Уголовного Кодекса Украины Преступления против авторитета органов государственной власти, органов местного самоуправления и объединений граждан
  14. Место законодательных органов в системе органов власти
  15. ОРГАН ЧУВСТВ