<<
>>

Тема 24. Відповідальність за порушення зобов’язань

Цивільно-правова відповідальність - санкція, під якою розуміють встановлену законом міру майнових або інших правових невигідних для особи наслідків, які застосовуються у разі недодержання закону, невиконання прийнятих за договором зобов’язань, заподіяння шкоди або за наявності інших передбачених законом підстав.
Відповідальність може бути: а) договірною - у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб’єктивного права, б) позадоговірною - це відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або неза-лежно від наявних договірних відносин.

Якщо в цивільному зобов’язанні з боку боржника діють дві або більше осіб, то відповідальність за порушення цих зобов’язань може бути частковою, солідарною, субсидіарною (додатковою). Нові положення щодо субсидіарної відповідальності містить ст. 619 Цивільного кодексу України. До пред’явлення вимоги до особи, яка відповідно до закону, інших

правових актів або умов зобов’язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, що є основним боржником (субсидіар-ну відповідальність), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на заявлену вимогу, ця вимога в повному обсязі може бути заявлена до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Одним з основних принципів цивільно-правової відповідальності є принцип повного відшкодування заподіяної правопорушенням шкоди, відповідно до якого майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою , яка її завдала (ст.

1166 ЦК України). Законом передбачена можливість обмеження або збільшення розміру відшкодування безпосередньо законом або договором. Однак угода про обмеження відповідальності, якщо в законі передбачено інше (повна або збільшена відповідальність), вважається нікчемною.

Допускається зменшення розміру відповідальності у наступних випадках: а) якщо доказана вина обох сторін у невиконанні або неналежному виконанні зобов’язання; б) кредитор навмисно чи необачно сприяв збільшенню розміру збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення; в) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ст. 1193 ЦК України). Відповідальність, яка настає з вини обох сторін (кредитора і боржника), іноді називають змішаною.

У разі спільного заподіяння шкоди настає часткова або солідарна відповідальність. Підвищена відповідальність настає на умовах, передбачених законом. Так, у ст. 1200 ЦК України передбачено, що розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, може бути збільшений законом.

Юридичні підстави цивільної відповідальності встановлені у законодавстві, а фактичною підставою є склад цивільного правопорушення. Умови, за яких настає відповідальність: 1) протиправна поведінка (діїчи бездіяльність) особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (шкода); 3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вина особи, яка заподіла шкоду.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта або виявилася у невиконанні

чи неналежному виконанні договірного зобов’язання. Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов’язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Простроченням боржника (ст. 612 ЦК України) є невиконання ним зобов’язання в обумовлений строк (термін).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об’єкта правопорушення розрізняють майнову та немайнову (моральну) шкоду. Наприклад, порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов’язань, виникає лише у випадках, передбачених законом або договором, наприклад при заподіянні моральної шкоди товаром неналежної якості, прид-баним у роздрібній торговельній мережі (ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умовою цивільної відповідальності є наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони.

Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. У цивільному праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила правопорушення. У ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Особливістю цивільної відповідальності є те, що вона може настати і без вини, якщо це передбачено законом або договором.

Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборноїсили.

<< | >>
Источник: Л.О. Доліненко, В.О. Доліненко, С.О. Сарновська. Цивільне право України. 2006

Еще по теме Тема 24. Відповідальність за порушення зобов’язань:

  1. Тема 24. Відповідальність за порушення зобов’язання
  2. Тема 22. Поняття зобов’язання. Виконання та припинення зобов’язання
  3. Тема 22. Поняття зобов’язання. Виникнення та припинення зобов’язань
  4. Тема 23. Забезпечення виконання зобов’язання
  5. Тема: Зобов’язання
  6. Тема 41.Зобов’язання за спільною діяльністю
  7. Тема 23. Забезпечення виконання зобов’язань
  8. Тема 43. Зобов’язання за спільною діяльністю
  9. Тема 50. Зобов’язання з безпідставного придбання або збереження майна
  10. Тема: Недоговірні зобов’язання
  11. Тема 48. Зобов’язання з безпідставного набуття або збереження майна