<<
>>

Тема 39. Управління майном

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст.
1029 ЦК України).

Управління майном є одним із нових інститутів цивільного права України. У правовідносинах довірчої власності беруть участь три суб’єкта - засновник, довірчий власник і вигодонабувач. Головним завданням довірчого власника є використання майна відповідно до мети, визначеної засновником. Інститут довірчої власності має ще назву - траст, це інститут англо-американського права, який має складну систему правовідносин.

Сутність довірчого управління майном полягає удобросовісній, ква-ліфікованій діяльності довірчого власника, спрямованій на забезпечення отримання найбільшої вигоди вигодонабувачу. Договір управління майном - це реальний договір, він вважається укладеним з моменту передачі майна управителю.

Договір є оплатним. Істотними умовами договору є розмір'і форма плати управителя.

'Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 1031 ЦК України).

Договір управління майном є строковим договором. Відповідно до ст. 1036 ЦК України строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п’ять років. Законом також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про при-

'

пинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

Сторонами договору довірчого управління майном є установник управління - кредитор і управитель (боржник), а у випадках передбачених договором, третя особа (вигодонабувач).

У ст. 1032 ЦК України вказано, що установником управління є власник майна. Винятки щодо кола осіб, які можуть бути установниками управління, не передбачені у нормах закону, однак можна дійти висновку, що ними не можуть бути особи, які не мають повної цивільної дієздатності.

Управління може встановлюватися щодо будь-якої форми власності -державної, комунальної, приватної (фізичних та юридичних осіб). Первісний установник управління - власник переданого майна - може бути у певних випадках замінений іншою особою. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення ( ч. 6 ст. 1032 ЦК України).

Управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 1033 ЦК України управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місце-вого самоврядування, якщо інше не встановлено законом, також і вигодонабувач не може бути управителем.

Вигодонабувачем може бути будь-яка особа, крім управителя майном. Вигодонабувач призначається установником управління майном, про ще необхідно вказати в договорі. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача) (ст. 1034 ЦК України). Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

Предметом договору управління майном є ті майнові блага, що переходять в управління і з приводу яких у суб’єктів виникають цивільні права та обов’язки. Предметом договору можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ст. 1030 ЦК України). Законом обмежено коло предметів договору управління: не можуть бути предметів договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Однією з вимог щодо предмета управління є його відокремленість від іншого майна установ-

ника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього І ведеться окремий облік. Закон також встановлює вимоги, що розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Зміст договору управління майном складають права та обов’язки' його суб’єктів. Власник має право передати своє майно в управління', іншій особі без переходу до неї права власності. Вступаючи в таке право-1 відношення, власник стає установником управління.

Установник управління має право при укладенні договору вказувати, що отримувати всі вигоди буде третя особа (вигодонабувач). Уста-1 новник управління має право здійснювати контроль за діяльністю управителя без втручання у його справи, пов’язані з управлінням. З метою контролю він має право отримувати звіти управителя в установлені договором строки. Усі доходи мають бути передані установнику або виго-донабувачу.

Установник управління має право у будь-який час відмовитися від договору за умови сплати управителю певної плати. Обов’язки установника полягають у тому, що він зобов’язаний сплатити управителю плату, передбачену договором, а також відшкодувати необхідні витрати, зроблені ним у зв’язку з управлінням майном (ст. 1042 ЦК України).

Вигодонабувач має аналогічні тим, шо й установник, права та обов’язки, якщо договір укладений не на користь установника, а на користь третьої особи - вигодонабувача. Вигоданабувач також має право у будь-який час відмовитися від отримання вигоди за договором. У цьому разі договір управління припиняється, якщо інше не зазначено у ньому.

Права та обов’язки управителя (ст. 1037 ЦК України) полягають у наступному: управитель управляє майном відповідно до умов договору, може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління, має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 ЦК України.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (ст. 1042 ЦК України). Управитель майном, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Управитель зобов'язаний здійснювати управління майном особисто, крім випадків, встановлених ст. 1041 ЦК України. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном, зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна (ст. 1038 ЦК України). У правочи-нах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов’язується перед третіми особами особисто.

У ст. 1043 ЦК України встановлено лише відповідальність управителя: управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов’язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а

І

вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв’язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Договір управління майном припиняється у разі: 1) загибелі майна, переданого в управління; 2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв’язку із закінченням його строку; 3) смерті фізичної особи -вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором; 4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; 5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті; 6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв’язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном; 7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором; 8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом.

Припинення договору управління згідно до ст. 1044 ЦК України має місце у разі відмови однієї сторони від договору управління майном. Вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк.

Наслідком припинення договору управління, майно, що було передане в управління, передається установникові управління, якщо інше не встановлено договором.

<< | >>
Источник: Л.О. Доліненко, В.О. Доліненко, С.О. Сарновська. Цивільне право України. 2006

Еще по теме Тема 39. Управління майном:

  1. Тема 37.Управління майном
  2. Що таке договір управління майном?
  3. Тема 31. Позичка (договір безоплатного користування майном)
  4. Тема 31. Позичка (договір безоплатного користування майном)
  5. Тема 5. ПОДРЯД
  6. Тема
  7. Тема 14. ОБЯЗАТЕЛЬСТВА ПО СТРАХОВАНИЮ
  8. Тема 17. ОБЯЗАТЕЛЬСТВА ПО РАСЧЕТАМ
  9. Тема 17. Индусское право
  10. Тема 2. ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
  11. Тема 3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДОГОВІР
  12. Тема 1. ДОГОВОР КУПЛИ-ПРОДАЖИ
  13. Тема 8. ТРАНСПОРТНЫЕ И ЭКСПЕДИЦИОННЫЕ ДОГОВОРЫ
  14. Тема 19. ОБЯЗАТЕЛЬСТВА ИЗ ОДНОСТОРОННИХ ДЕЙСТВИЙ
  15. Тема 22. ИНСТИТУТ НАСЛЕДСТВЕННОГО ПРАВА
  16. Тема 2. Методология сравнительного правоведения
  17. Тема 3. История сравнительного правоведения
  18. Тема 4. Функции сравнительного правоведения
  19. Тема 11. Правовая система Японии
  20. Тема 13. Правовая система Англии