<<
>>

Тема 21. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг

У ст. 489 Цивільного кодексу України визначено, що правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Під комерційним найменуванням слід розуміти найменування, під яким особа діє у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності. Юридична особа, яка є власником прав на комерційне найменування, має право використовувати його, а також перешкоджати, забороняти будь-яким іншим особам неправомірно використовувати своє комерційне найменування. Індивідуалізація організації чи установи засобом комерційного найменування зумовлює потребу надати правову охорону такому найменуванню. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майновими правами на комерційне найменування є право на викорис-тання комерційного найменування, право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, втому числі забороняти таке використання, а також будь-які інші майнові права, що не заборонені законом. Майнові права інтелектуальної власності на комер-

ційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом (ст. 493 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» знаком визнається таке позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг. Цивільний кодекс України у ст. 494 використовує таке поняття як торговельна марка. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (пос-луг), шо виробляються (надаються) іншим особам. Такими позначеннями можуть бути слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правої охорони марки є можливість відрізнити дану марку від інших марок та загальнодержавної чи національної символіки (принцип відносної новизни), а також дотримання прав інших суб’єктів права інтелектуальної власності. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг.

Місце виготовлення товарів може вказувати на їх особливі унікальні якості, на особливу майстерність людей певної місцевості. Право на географічне зазначення - це новий цивільно-правовий інститут, регулювання якого передбачено ст 501-504 ЦК України та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а деякі питання врегульовані законами України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» та ін.

Під географічним зазначенням походження товару розуміють назву країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об’єкта, шо використовується для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об’єкта природними чи людськими чинниками або тими й іншими чинниками одночасно.

Суб’єктами права на географічне зазначення є виробники товарів, особ-ливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого

пов’язані з цим географічним місцем, асоціації споживачів, установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару, позначеного цим зазначенням.

Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона не належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК України). Згідно із Законом України «Про інформацію» конфіденційною є інформація, що перебуває у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюється за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Різновидом комерційної інформації є банківська таємниця відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційною таємницею вважається лише та інформація, що стосується підприємницької діяльності. Суб’єктами прав на комерційну таємницю є суб’єкти підприємницької діяльності. Право на комерційну таємницю може бути обмежено відповідно до чинного законодавства у деяких випадках.'

Для охорони прав на комерційну таємницю власник прав може вживати будь-які способи захисту конфіденційної інформації. Наприклад, охороною комерційної таємниці вважається страхування ризику розкриття конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю. Комерційну таємницю мають охороняти також державні органи. За ст. 507 ЦК України на органи державної влади поюіадено зобов’язання щодо охорони від недобросовісного комерційного використання, а також від розголошення інформації, що є комерційною таємницею і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять новітні сполуки.

<< | >>
Источник: Л.О. Доліненко, В.О. Доліненко, С.О. Сарновська. Цивільне право України. 2006

Еще по теме Тема 21. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг:

  1. Тема 21. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг
  2. Які є правові засоби індивідуалізації учасників товарного обігу, товарів і послуг?
  3. Тема: Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
  4. Тема 47. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
  5. Тема 49. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
  6. Які особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг?
  7. 3. Міжнародно-правові засоби, спрямовані на здійснення і захист прав нації
  8. 4. Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
  9. Тема 33. Послуги. Загальні положення
  10. Тема 33. Послуги. Загальні положення
  11. Тема 10 Правові відносини
  12. Тема 16 Правові (юридичні) норми
  13. Тема 40. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин. Зобов’язання щодо здійснення фінансових послуг
  14. 3.2. Правосуб'єктність учасників трудових правовідносин