Тема 6. Об’єкти цивільних прав

При вивченні цього питання слід звернути увагу на те, що визначення об’єктів дається не тільки у ЦК України, але і в інших законах, однак головним є визначення яке дано у ЦК України. Об’єкти цивільних прав (правовідносин) - це те, заради чого суб’єкти вступають у відносини і на що спрямовано їх суб’єктивні права й обов’язки з метою здійснення своїх законних прав і інтересів.
У ЦК України 2003 року цьому питанню присвячено окремий розділ III.

Об’єктами цивільних прав є матеріальні і духовні блага, з приводу яких суб’єкти цивільного права вступають у правові відносини. Коло цих благ (об’єктів) досить широке.

Речі як об’єкти цивільних прав. Майно.

Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інте-лектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179 ЦК України). Законодавством встановлено певний порядок користування та межі розпорядження річчю, що являє собою правовий режим речей. Речі в залежності від правового режиму поділяють на: речі рухомі і нерухомі (ст. 181 ЦК); засоби виробництва та предмети споживання; індивідуально визначені речі та речі, визначені родовими ознаками; речі подільні та не-подільні; головні речі та приналежності; речі споживні та неспоживні; складні речі та складові частини речі; продукція, плоди та доходи тощо. Особливим об’єктом цивільних прав є тварини. Відповідно до ст. 180 ЦК України на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Речі прийнято поділяти на основні засоби та оборотні активи, цей поділ має більше значення для ведення бухгалтерського обліку, щодо них ведеться окремий облік.

ЦК України здійснює поділ речей на рухомі та нерухомі, оскільки правові режими рухомих та нерухомих речей значно відрізняються. Основною ознакою поділу рухомих та нерухомих речей є їх зв’язок із землею. Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Правовий режим нерухомості характеризується ускладненою оборотоздатністю, оскільки потребує здійснення певних процедур, пов’язаних з нотаріальним посвідченням і реєстрацією права власності та угод з нерухомістю.

Слід звернути увагу на те, що деякі вчені до нерухомості відносять і такі об’єкти, як повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, права на які в силу їх високої вартості підлягають державній реєстрації з огляду саме на режим їх обороту. У ст. 181 ЦК України зазначено, що режим нерухомих речей може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України).

Вилучення речей із цивільного обороту означає, що окремі об’єкти можуть належати на праві власності тільки визначеним суб’єктам цивільного права.

Так, надра, води, ліси перебувають у виключній власності українського народу і надаються тільки у володіння і користування.

Обмеження речей у цивільному обороті полягає в ТОМУ, що право власності на визначені речі може бути передано іншій особі тільки за умов, передбачених законом. З метою безпеки, з інших причин окремі предмети можуть бути придбані тільки за особливим дозволом (зброя, вибухові і радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути).

Всі інші речі, не вилучені з обороту, можуть вільно відчужуватися, переходити у власність будь-якої особи на підставах, передбачених законом.

Індивідуально визначені речі - це речі, які відрізняються від інших за індивідуальними ознаками: а) виділені з загальної маси речей даного роду; б) єдині у своєМУ роді; в) відрізняються від інших за декількома

ознаками (будинок Київського університету, завод «Арсенал») (ст. 184 ЦК України).

Родовими називаються речі, які мають єдині родові ознаки речей даного виду (ст. 184 ЦК України). Вони вимірюються вагою, числом, обсягом (1 тонна пшениці, 10 літрів бензину). На практиці їх ще називають, відповідно, не замінні і замінні.

Речі, котрі при використанні знищуються цілком (паливо, продукти харчування) чи перетворюються в іншу річ (сировина), називаються споживні (ч. 1ст. 185 ЦК України).

Неспоживними називаються речі, користатися якими можна тільки при довгому збереженні їх призначення (верстати, будинки, одяг) (ст. 185 ЦК України).

Подільна річ - це річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 1ст.183 ЦК України).

Неподільна річ - це річ, яку не можна поділити без значної втрати, непомірної шкоди для її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Головна річ і приналежність (ст. 186 ЦК України). Річ, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (наприклад, скрипка і футляр). Правове значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму при-належності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складні речі та складові частини речі (ст. 187-188 ЦК України). Складною вважається річ, утворена з кількох речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без її пошкодження або без істотного знецінення, пов’язане з річчю конструктивно, навіть незалежно від того, що річ може функціонувати без неї. Значення такого поділу полягає у визначенні правового режиму складових частин речі. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Продукція, плоди та доходи. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю (наприклад, приплід від худоби, урожай від насаджень, відсотки від банківських вкладів, доходи від виробництва). Правовий режим полягає у тому, що продукція, плоди і доходи належать власникові речі. Плоди - визначаються природним походженням самої речі (приплід тва-

рин). Доходи - те, що приносить річ, знаходячись в експлуатації і ци-вільному обороті (орендна плата).

Майно, майновий комплекс. Майно у цивільному праві розуміють у широкому значенні, а саме як окрема річ (сукупність речей), так і сукупність майнових правта обов’язків суб’єкта цивільних правовідносин. ЦК України визначає у ст. 190 майно у широкому значенні: майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Підприємство вважається особ-ливим об’єктом цивільних прав. Підприємство - цілісний майновий комплекс, шо використовується для здійснення підприємницької діяльності, оскільки воно водночас є і суб’єктом цивільних прав та обов’язків, і самостійним учасником цивільного обороту. Підприємство має право від свого імені здійснювати всі види правочинів щодо належного йому майна. Однак підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс вважається нерухомістю (ст. 191 ЦК України).

Грошові кошти належать до числа замінних речей, що визначаються родовими ознаками. Особливістю грошей як об’єкта цивільних прав є те, що вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним еквівалентом вартості будь-якого товару.

Грошовий обіг в Україні регулюється законодавством. Платіжним засобом, який відповідає законодавству на території України, є національна валюта України - гривня (ст. 192 ЦК України). Валютні цінності (ст.193 ЦК) - види майна, що вважаються валютними цінностями, порядок вчинення правочинів з якими встановлюється законом. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. визначає, що відноситься до валютних цінностей та який порядок вчинення правочинів з ними. Валютними цінностями визнаються: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, вклади у банківських та інших кредитно-

фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, каз-начейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземної валюті або банківських металах; банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Цінним папером згідно із ст. 194 иК України є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником.

Слід зазначити, що у ЦК України (ст. 195) дається традиційна кла-сифікація цінних паперів, яка певним чином відрізняється від класифікації, визначеної Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» та Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». Згідно з ЦК України в Україні у цивільному обороті можуть бути такі цінні папери:

пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання;

похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний І з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого дого-вором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

товаророзпорядчі цінні папери, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи та види цінних паперів і порядок їх обігу Цінні папери можуть випускатися в докумен-

тарній формі (з видачею сертифікатів цінних паперів і веденням реєстрів власників іменних цінних паперів у разі випуску іменних цінних паперів) та бездокументарній формі (з веденням обліку прав за такими цінними паперами в системі депозитаріїв) відповідно до закону.

Стаття 196 ЦК України визначає, що цінні папери мають обов’язкові реквізити, які встановлюються законом.

Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);

особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред’явника. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цінного папера цій особі. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник (ст. 197 ЦК України).

Особа, що випустила (видала) цінний папір, та особи, що індосу-вали його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного папера про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.

Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного па-1 пера має право пред’явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

Дії та послуги також є об’єктами цивільних прав, переважно у зобов’язальних правовідносинах, що випливають переважно з договору.

Об’єктами цивільних прав є також вклади особи у майно господарських товариств, у цих випадках об’єктом права є не майно чи грошові кошти в натурі, які були нею передані цим організаціям, а право вимоги певної суми за певних умов.

Нематеріальні блага як об’єкт цивільних прав - це результати творчої діяльності осіб: авторів творів літератури, мистецтва, винаходів, інших об’єктів права промислової власності.

Як об’єкт цивільних прав ст. 200 ЦК визначає інформацію, під якою розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Особисті немайнові блага фізичної особи є також об'єктами цивільних прав (ст. 201 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і ' безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

<< | >>
Источник: Л.О. Доліненко, В.О. Доліненко, С.О. Сарновська. Цивільне право України. 2006

Еще по теме Тема 6. Об’єкти цивільних прав:

  1. Тема 6. Об’єкти цивільних прав
  2. Тема: Об’єкти цивільних прав
  3. Тема 9. Держава як суб’єкт цивільного права. Територіальні громади та Автономна Республіка Крим як суб’єкти цивільного права
  4. Тема 9. Держава як суб’єкт цивільного права. Територіальні громади та Автономна Республіка Крим як суб’єкти цивільного права
  5. Тема: Здійснення цивільних прав та виконання обов’язків. Захист цивільних прав. Цивільно-правова відповідальність
  6. Тема 7.ФІЗИЧНІ особи як суб’єкти цивільного права
  7. Тема 7.ФІЗИЧНІ особи як суб’єкти цивільного права
  8. Тема: Фізичні особи як суб’єкти цивільного права. Підприємницька діяльність фізичних осіб.
  9. Тема 5. Захист цивільних прав та інтересів
  10. Тема 4. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків
  11. Тема 5. Захист цивільних прав та інтересів