<<
>>

4. Види правових норм

Правові норми розрізняються:

1) за суб'єктом правотворчості — норми органів державної законодавчої влади; норми глави держави; норми органів державної виконавчої влади; норми органів місцевого самоврядування; юридичні норми, встановлені громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, населенням (народом або територіальною громадою);

2) за предметом регулювання — конституційні, цивільні, адміністративні, кримінальні та ін.

(ця класифікація збігається з поділом структури права на галузі);

3) за способом встановлення диспозиції, норми — імперативні (диспозиція формулюється органом держави); диспозитивні (держава дозволяє суб'єктам домовитись щодо правила взаємної поведінки), яке вона буде забезпечувати, але передбачає ще й «резервне» правило поведінки на той випадок, якщо суб'єкти не скористаються зазначеним дозволом);

4) за характером диспозиції — уповноважу-вальні (дозволяючі), які вказують на можливу, припустиму поведінку; зобов'язальні, що вказують на необхідну з точки зору держави поведінку; забороняючі, котрі вказують на неприпустиму, не-дозволену поведінку;

5) за ступенем визначеності змісту — абсолютно визначені; відносно визначені (альтернативні, ситуаційні, норми з оціночними поняттями та ін.);

6) за роллю, призначенням у правотворчості — первинні; похідні (доповнюючі, конкретизуючі);

7) за функціями у правовому регулюванні — матеріальні (лише називають, позначають права, обов'язки або заборони); процесуальні (встановлюють порядок, процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, встановлених у матеріальних нормах);

8) за дією в часі — постійні (норми невизначеної в часі дії); тимчасові (норми визначеної в часі дії);

9) за сферою територіальної дії — загальні (загальнодержавні ); місцеві (локальні);

10) за дією на коло суб'єктів — загальні (діють на всіх однойменних суб'єктів, наприклад, на всіх громадян); спеціальні (діють на певну групу однойменних суб'єктів, наприклад, тільки на студентів); виняткові (у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів).

Специфічні регулятивні особливості юридичної норми, які виявляються, зокрема, за допомогою наведеної класифікації, конче мусять братись до уваги всіма, хто застосовує або реалізовує ту чи іншу норму права.

Отже, засвоєння теоретичних положень про юридичну норму, викладених у даному питанні теми, виступає неодмінним чинником формування практичних умінь впровадження її в життя.

<< | >>
Источник: П.М. Рабінович. Основи загальної теорії права та держави. 2001

Еще по теме 4. Види правових норм:

  1. 2. Поняття та види інвестиційно-правових норм
  2. 1. Правовая сила гражданско-правовых норм
  3. 2. Загальна характеристика реалізації правових норм
  4. Тема 19 Тлумачення правових норм
  5. 6.3. Толкование правовых норм
  6. 1. Загальна характеристика застосування правових норм
  7. 5. Толкование гражданско-правовых норм
  8. 1. Загальна характеристика тлумачення правових норм
  9. § 5. Правовая сила и порядок применения норм гражданского законодательства
  10. Тема 18 Застосування правових норм
  11. 4. Застосування правових норм за аналогією у разі прогалини в законодавстві
  12. Тема 17 Правомірна поведінка і реалізація правових норм. Законність та правопорядок
  13. § 2. Види інформації та їх консгитуційно-правове регулювання
  14. § 1. Право людини на свободу світогляду і віросповідання та створення релігійних організацій. їх види, основи правового статусу
  15. 9. Понятие корпоративных норм и их виды