<<
>>

2. Види основних прав націй

Користуючись тим самим критерієм, який було застосовано у викладеній вище класифікації прав людини для визначення різновидів основних прав нації, останні можна розподілити на такі групи:

фізичні права — можливості нації, необхідні для її фізичного існування, виживання, задоволення життєво необхідних матеріальних потреб (наприклад, права на соціальну безпеку, національний та міжнародний мир і мирне співіснування з іншими націями, народами; екологічну безпеку, тобто підтримування довколишнього природного середовища у стані, необхідному для збереження і відтворення здорового генофонду нації; забезпечення життєво необхідного рівня матеріального добробуту нації);

етнічні права — можливості збереження, виявлення, розвитку і захисту національної (етнічної) самобутності, своєрідності, унікальності (наприклад, права на культивування своєї мови, особливостей духовного менталітету, національних звичаїв і традицій, певної (історичної) назви нації, яку вона обрала для себе);

культурні права — можливості зберігати, ви-являти, розвивати і захищати здобутки національної культури в усьому розмаїтті її проявів, а також користуватись культурними надбаннями інших народів (право на збереження пам'яток національної історії та культури);

економічні права — можливості розвивати, збільшувати виробництво матеріальних благ для забезпечення і підвищення рівня добробуту кожної нації (наприклад, право володіти, користуватись і розпоряджатись усіма природними та матеріальними ресурсами на своїй території);

політичні права — можливості самостійно, за своїм власним добровільним рішенням визначати характер і спосіб свого соціально-політичного конституювання, самоствердження як певної єдності, спільноти, а також формування своїх взаємин з іншими етнічними — як державними, так і бездер-жавними — утвореннями (це, насамперед, право на політичне самовизначення, тобто визначення свого державницького статусу або як окремої держави, або як автономії чи територіально-національного утворення у складі іншої держави, або як держави, що входить до об'єднання кількох держав тощо).

Право на існування та право на самовизначення — насамперед політичне (тобто на державну самоорганізацію), але й також економічне, соціальне, духовне, культурне — належать до найважливіших, визначальних прав нації (народу).

Під час демонтажу Союзу РСР український народ використав право на самовизначення, коли вирішив в особі свого вищого представницького органу законодавчої влади — Верховної Ради України — проголосити державний суверенітет і утворити незалежну, самостійну державу Україна. Посилання на згадане право вміщено у Декларації про державний суверенітет України (1990 р.) та в Акті проголошення незалежності України (1991 р.).

Інші основні права українського народу (як, зрештою, і права всіх етнічних спільнот, груп, що проживають в державі) було закріплено у Декларації прав національностей України (1991 р.). Зазначаються вони й у Конституції України (1996 р.).

<< | >>
Источник: П.М. Рабінович. Основи загальної теорії права та держави. 2001

Еще по теме 2. Види основних прав націй:

  1. 3. Класифікація основних прав людини
  2. 2. Поняття основних прав людини
  3. § 3. Основные виды прав и свобод граждан
  4. Концептуальные построения и правовое закрепление основных прав и свобод
  5. 4. Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
  6. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод
  7. § 4. Место преимущественных прав в системе субъективных частных прав. Виды преимущественных прав (п. 2318-2321)
  8. 2. Поняття і види проектних організацій
  9. 2. Види державного правління
  10. 1. Поняття та види інвестицій
  11. § 2. Место личных прав в системе субъективных гражданских прав (п. 1665-1670)
  12. § 1. Уповноважений з прав людини в механізмі забезпечення прав особи
  13. § 1. Понятие вещных прав и их место в системе субъективных гражданских прав (п. 1225-1227)
  14. 1. Поняття та види інвестиційних договорів
  15. РОЗДІЛ III. ІНШІ ФОРМИ ТА ВИДИ ШСТИТУЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  16. § 1. Понятие исключительных прав и их место в системе субъективных гражданских прав (п. 1518-1523)