<<
>>

4. Специфічні права національних меншин

Практична значущість цього питання зумовлюється, зокрема, тим, що сьогодні у більшості розвинених цивілізованих країн проживають різно-манітні національні меншини (в європейських державах, як уже зазначалося вище, їх питома вага серед усього населення становить у середньому 15 відсотків, у СІЛА — біля 20 відсотків).

Отже, від того, як забезпечуються і захищаються загальносоціальні права усіх етнічних спільностей у тій чи іншій державі (а це значною мірою досягається за допомогою об'єктивного юридичного права), залежить нормальне, мирне існування народів відповідних країн.

Національним меншинам, які проживають (чи то компактно, чи то розпорошено, дисперсно) на території держави, що утворена так званою статусною або титульною нацією, тобто такою, яка дала цій державі свою назву, належать усі основні права нації (за винятком — у ряді випадків — деяких різновидів права на політичне самовизначення).

Але, по-перше, усі ці права в умовах інонаціонального оточення набувають дещо специфічного виразу (в першу чергу, вимагають запровадження спеціальних механізмів забезпечення), а по-друге, національним меншинам мають належати, згідно з документами міжнародного співтовариства, ще й особливі, додаткові можливості. До них, зокрема, належать серед прав:

фізичних — право на проживання в місцях традиційного історичного поселення, на уникнення депортації, тобто примусового переселення;

етнічних та культурних — право на неасиміляцію;

економічних — право на одержання пропорційної частки централізованих державних фондів, що виділяються на відповідні цілі;

політичних — права на участь у прийнятті державних рішень, які зачіпають інтереси даної меншини, на представництво у законодавчих та інших колегіальних органах держави; на недискримінацію — як у формальному відношенні, так і з точки зору заходів, спрямованих на вирівнювання фактичних можливостей, умов життя; на захист з боку держави від будь-яких проявів ворожнечі, погроз, приниження й обмеження.

Міжнародно-правові засоби, спрямовані на забезпечення і захист специфічних прав національних меншин.

Засоби всесвітнього співтовариства

а) Міжнародно-правові акти, документи:

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 27);

Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин (1992 р.).

б) Міжнародні органи: Комітет ООН з прав людини;

Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації.

Регіональні засоби Європа

а) Міжнародні акти, документи:

Заключний акт ОБОЄ (Гельсінки, 1975 р.);

Заключний документ Копенгагенської зустрічі ОБОЄ (1990 р.);

Паризька хартія для нової Європи (1990 р.);

Заключний документ Гельсінської зустрічі ОБСЄ «Виклик часу перемін» (1992 р.);

Угода держав — учасниць СНД з питань, пов'язаних із поновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (Бішкек, 1992 р.).

б) Міжнародні органи: Рада ОБСЄ;

Верховний Комісар ОБСЄ у справах національних меншин.

Внутрішньодержавні засоби забезпечення й захисту прав національних меншин

До таких засобів можуть належати специфічні законодавчі акти, юридичні приписи віповідної держави, а також певні її органи.

Серед таких актів можна назвати, наприклад:

Закон Австрійської Республіки «Про правовий статус національних меншин» (1976 р.);

Закон Литовської Республіки «Про національні меншини» (1989 р.);

Закон Естонської Республіки «Про права національних меншин» (1989 р.);

Закон Італійської Республіки «Про мовні меншини» (1991 р.);

Закон Латвійської Республіки «Про вільний розвиток національних та етнічних груп Латвії і їх право на культурну автономію» (1991 р.);

Закон РРФСР «Про реабілітацію репресованих народів у РРФСР» (1991 р.);

Закон Республіки Білорусь «Про національні меншини» (1992 р.);

Закон України «Про національні меншини в Україні» (1992 р.).

<< | >>
Источник: П.М. Рабінович. Основи загальної теорії права та держави. 2001

Еще по теме 4. Специфічні права національних меншин:

  1. § 2. Основні права, свободи та обов'язки національних меншин
  2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ
  3. § 3. Механізм та гарантії реалізації прав національних меншин в Україні
  4. § 1. Поняття, структура та принципи правового статусу національних меншин
  5. Тема 1. Поняття цивільного права. Предмет та метод, система цивільного права. Функції та принципи цивільного права
  6. Тема 1. Поняття цивільного права. Предмет та метод, система цивільного права. Функції та принципи цивільного права
  7. Глава 14 ОСУЩЕСТВЛЕНИЕ ПРАВА НА НАСЛЕДОВАНИЕ. ИСПОЛНЕНИЕ ЗАВЕЩАНИЯ. ОФОРМЛЕНИЕ ПРАВА НА НАСЛЕДСТВО
  8. Глава 1. Понятие, роль и предмет конституционного права как отрасли права
  9. СУХАНОВ Е.А.. Курс гражданского права. Первая часть: Вотчинные права., 2002
  10. Тема 2 Права нації (народу) і права людини
  11. СУХАНОВ Е.А. Курс гражданского права. Часть вторая: Права семейственные, наследственные и завещательные, 2003
  12. § 3. Исключительные патентные права («права из патента») и их границы
  13. Статья 329. Приобретение права собственности юридическим лицом публичного права
  14. § 1.4. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
  15. Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
  16. Тема 13 Історична типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації
  17. § 3. Права человека и права гражданина: в чем отличие?