Тема 4. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків

Суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок становлять зміст цивільних правовідносин. Можливість здійснення суб’єктивного цивільного права полягає в реалізації тих повноважень, які за своїм змістом

закладені у правовідносинах.

Важливе місце у цивільних правовідносинах мають і суб’єктивні обов’язки, які можуть бути активними, коли особа повинна вчинити певні дії, і пасивними, коли особа зобов’язана утримуватися від певних дій.

Об’єктивне право - це вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб’єктивного права, права на власні дії, що забезпечується виконанням обов’язків іншими суб’єктами і можливістю застосування державного примусу до зобов’язаних осіб.

Суб’єктивне цивільне право - це можливості відповідного суб’єкта. Слід мати на увазі, що реалізація можливостей однією особою залежить від поведінки інших осіб. Юридична суть суб’єктивного права полягає в тому, шо воно є видом і мірою дозволеної поведінки.

Для здійснення такої поведінки суб’єкт повинен мати можливість вимагати від зобов’язаних осіб відповідної поведінки.

Суб’єктивне право складається з трьох прав (повноважень): 1) права на власні дії; 2) право на чужі дії; 3) право вимагати застосування засобів примусу до зобов’язаних осіб.

Візьмемо, наприклад, закріплене законом право витребування майна з чужого незаконного володіння, чи усунення порушень його права. Згідно із ст. 4 Закону «Про власність», власник має право вимагати від усіх не перешкоджати йоМУ в здійсненні своїх прав: володіння, користування і розпорядження.

Суб’єктивний обов’язок - це міра необхідної поведінки зобов’язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов’язаний з правом в об’єктивному розумінні. Згідно з договором купівлі-продажу ст. 657 ЦК України передбачає обов’язок продавця передати майно покупцеві. Це норма цивільного права, тобто права в об’єктивному розумінні. Зазначений обов’язок виникає саме тому, що він встановлений нормою об’єктивного права.

Цивільні правовідносини складаються з цивільних прав і обов’язків. Суб’єктивне право існує в межах правовідносин. Зміст суб’єктив-ного права містить у собі лише можливе конкретне поводження правомочної особи, тоді як здійснення права є вчиненням реальних, конкрет них дій, пов’язаних із перетворенням цієї можливості на дійсність. Це можливе поводження припускає насамперед можливість вільного вибору способу дій. Суб’єктивне право - це свобода в рамках закону, а законом гарантована свобода, тобто вона визнана правом, і тому

можливість самостійно діяти і приймати вольові рішення підлягає обов’язковій охороні з боку держави.

Суб’єктивному праву завжди відповідає юридичний обов’язок. Дії можуть бути різноманітними і залежати від характеру права, його призначення і тих цілей, досягнення яких ставить собі за мету уповноважена особа, здійснюючи своє право. Дії можуть мати тривалий характер, наприклад здійснення власником права володіння і користування.

Дії, що здійснює уповноважена особа, називаються способами здійснення суб’єктивного права.

Вибір способу залежить насамперед від характеру правової норми, мети, яку ставить уповноважена особа, вчинення дій особисто або через представника.

До уповноваженої особи у процесі здійснення суб’єктивного ци-вільного права пред’являються певні вимоги - це додержання законів, правил суспільного життя та ін. Межі суб’єктивного цивільного права визначаються законом і встановлюють міру можливої поведінки упов-новаженої особи.

Суб’єктивному цивільному праву відповідає юридичний обов’язок. Зобов’язана особа повинна вчинити певні дії (активний обов’язок) або утриматися від них (пасивний обов’язок). Принцип належного виконання обов’язку означає, що мають бути додержані всі умови зобов’язання. Належність виконання обов'язку передбачає також виконання обов’язку належною особою (ст. 527 ЦК України).

Строк виконання обов’язку має важливе значення, він може бути встановлений сторонами правовідносин або законом.

Зловживання правом. Слід проаналізувати існуючі в теорії цивільного права точки зору щодо правомірності існування такого поняття як зловживання правом.

Цивільні права, що здійснюються всупереч їх призначенню, не мають правового захисту. Зловживання правом визначається як цивільне правопорушення, що вчинюється уповноваженою особою при здійсненні свого права, пов’язаного з використанням недозволених засобів його реа-лізації, але в рамках звичайного типу поведінки, яке визначається змістом даного права. Зловживання правом має на меті умисне заподіяння шкоди іншій особі. Зловживання правом має назву шикана. Уповноважена особа при цьому спирається на формально належне їй право.

Зловживання правом може бути виражено у межах належних особі прав, але без наміру спеціально заподіяти шкоду іншій особі. Тоді воно не носить назву шикана, але результати заподіяння шкоди недозволени-ми засобами характеризують і цей вид правопорушення. Різниця між

ними полягає в суб’єктивному складі правопорушень - здійснення свого права без наміру заподіяти шкоду іншій особі і здійснення свого права спеціально з метою заподіяння шкоди.

Антимонопольні заборони та правила про неприпустимість недобросовісної конкуренції як різновиди межі здійснення цивільного права.

Одним із поширених засобів протидії здійсненню прав всупереч суспільним інтересам можна вважати антимонопольні заборони. Анти-монопольне регулювання - це процес обмеження монопольної діяльності, шо передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльності конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників. Саме по собі монопольне становище того чи іншого суб’єкта цивільних (господарських) правовідносин не визнається порушенням антимоно-польного законодавства. Таким порушенням Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» визнає зловживання монопольним становищем на ринку. У ст. 4 названого Закону визначені дії, які вважаються зловживанням монопольним становищем.

<< | >>
Источник: Л.О. Доліненко, В.О. Доліненко, С.О. Сарновська. Цивільне право України. 2006

Еще по теме Тема 4. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків:

  1. Тема 4. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків
  2. Тема: Здійснення цивільних прав та виконання обов’язків. Захист цивільних прав. Цивільно-правова відповідальність
  3. Що є підставою виникнення цивільних прав і юридичних обов'язків?
  4. Що означає здійснення цивільних прав?
  5. Тема 14. Здійснення та захист особистих немайнових прав
  6. Тема 14. Здійснення та захист особистих немайнових прав
  7. Тема 6. Об’єкти цивільних прав
  8. Тема 5. Захист цивільних прав та інтересів
  9. Тема 6. Об’єкти цивільних прав
  10. Тема 5. Захист цивільних прав та інтересів