<<
>>

2. Поняття основних прав людини

Основні права людини — це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства (економічним, духовним, соціальним) і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

Отже, по-перше, це певні свободи людини, тобто її спроможність діяти певним чином або ж утримуватися від певних вчинків з тим, щоб забезпечити собі належне існування, розвиток, задоволення тих потреб, які сформувались.

І якщо йдеться про основні права, то під ними слід розуміти саме такі можливості, без котрих людина не може нормально існувати. Що значить «нормально»? Відповідь на це запитання зумовлюється біологічною і соціальною обґрунтованістю потреб людини. Варто наголосити, що самі потреби як результат історично-природного та соціального розвитку людини не є незмінними.

По-друге, зміст і обсяг можливостей людини за-чежать насамперед від можливостей усього суспільства, головним чином від рівня його економічного розвитку.

І з цього боку права людини — явище цілком соціальне: породжуються вони самим суспільством.

По-третє, ці можливості за їх основними, «по-чатковими» показниками, «дозами» мають бути рівними, однаковими в усіх людей. Лише тоді вони будуть правовими (від слів «правильний», «справедливий», «праведний» тощо).

Тому, по-четверте, вони не повинні будь-ким відчужуватись, відбиратись, відтак не можуть вони бути і «дарунком» з боку держави або будь-якої іншої організації чи особи.

У різних організаціях (зокрема міжнародно-правових) та в національному законодавстві, в науковій, публіцистичній літературі часто-густо вживається вираз «права і свободи людини». Проте відмінність між правами і свободами як соціальними явищами, а також між відповідними поняттями (якщо не вважати їх тотожними) ще й донині однозначно не з'ясована навіть на загальнотеоретичному рівні. Тому терміни «права» і «свободи» практично використовуються як синоніми. І якщо зміст поняття прав людини розкривається тут через філософську категорію «можливостей», то така його інтерпретація обіймає мабуть також і поняття свобод людини.

Розуміння прав людини як її певних можливостей можна зустріти, так чи інакше, у працях плеяди юристів, суспільствознавців. Що ж до інших інтерпретацій даного поняття у сучасній науковій літературі, зазначимо лише, що вони можуть бути зведені у найзагальнішому вигляді до таких:

1) права людини — це певним чином внормована її свобода;

2) права людини — це певні її потреби чи інтереси;

3) права людини — це вимоги про надання певних благ, скеровані суспільству, державі, законодавству;

4) права людини — це певний вид (форма існу-вання, спосіб прояву) моралі.

Усі зазначені підходи (окрім першого) відображають, як видається, досить суттєві, проте не онтологічні, не «субстанціональні» статуси досліджу-ваного феномена. І тільки категорія можливості (свободи) дозволяє найбільш адекватно відобразити саме онтологічну соціальну сутність прав людини.

<< | >>
Источник: П.М. Рабінович. Основи загальної теорії права та держави. 2001

Еще по теме 2. Поняття основних прав людини:

  1. 3. Класифікація основних прав людини
  2. 4. Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
  3. § 11. Обмеження прав людини і громадянина. Права людини в умовах надзвичайного стану
  4. § 1. Уповноважений з прав людини в механізмі забезпечення прав особи
  5. § 1. Поняття консгитуційно-правового статусу людини і громадянина та його структура
  6. 5. Основні тенденції розвитку прав людини
  7. § 4. Покоління прав людини
  8. УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ
  9. § 6. Система конституційних прав та свобод людини і громадянина
  10. § 3. Гарантії діяльності Уповноваженого з прав людини
  11. § 12. Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина
  12. § 2. Правовий статус Уповноваженого з прав людини